Культура

Українська ідентичність у XXI столітті: між минулим і майбутнім

Питання «хто такі українці?» ніколи не звучало так голосно, так болісно і водночас так відповідально, як сьогодні. Під тиском війни, що поставила під сумнів...

Р
Редактор культури
Кві 29, 2026, 10:00 AM

Питання «хто такі українці?» ніколи не звучало так голосно, так болісно і водночас так відповідально, як сьогодні. Під тиском війни, що поставила під сумнів саме право України на існування як держави і нації, суспільство занурилося в напружений, суперечливий і надзвичайно важливий процес глибокого самовизначення та переосмислення власного місця у світі.

Соціолог, що вивчає українську ідентичність вже двадцять років, зазначив: “Ідентичність не формується в спокійні, ситі часи. Вона кристалізується в кризі, під тиском, на межі. Те, що відбувається з українцями зараз — це не руйнування ідентичності. Це її народження в принципово нових і незворотних умовах”.

Складові сучасної української ідентичності, що виходять на перший план:

Мова як свідомий і відповідальний щоденний вибір, а не просто звичка чи обставина

Культурна пам’ять, звільнена від колоніальних нашарувань та чужих інтерпретацій

Громадянська солідарність та розвинена колективна відповідальність одне за одного

Критичне і болісне переосмислення радянського минулого та його символів і наслідків

Відкритість до Європи та світу при збереженні глибокої власної самобутності

Гордість за власну культуру, що нарешті звільнилася від комплексу меншовартості

Молоде покоління українців — ті, кому сьогодні від 18 до 35 років — формує ідентичність, якої не було у їхніх батьків і тим більше дідів. Вони не мають ностальгії за радянським минулим. Вони не вагаються між концепціями «братніх народів» та власної суб’єктності. Вони точно знають, хто вони і звідки, і не потребують нічийого дозволу це стверджувати.

Ця нова ідентичність не є ксенофобською чи закритою — вона відкрита до діалогу зі світом, але розмовляє з позиції рівного, а не меншого. Вона поважає інших, але не применшує себе. Вона пам’ятає трагедії минулого, але дивиться у майбутнє без страху і без комплексів, що їх так довго культивували ззовні.

Саме це молоде покоління будуватиме Україну після перемоги — не схожу на жодну попередню версію себе, але глибоко і органічно пов’язану зі своїм корінням, зі своєю мовою, зі своїми митцями та зі своєю незнищенною волею до свободи, гідності та творчого самовираження на власній землі.