Повномасштабна війна змусила українські університети майже миттєво перейти в онлайн, але з тим самим кроком відкрила для освіти нові горизонти. КПІ, НаУКМА, ЛНУ ім. Франка, ХНУРЕ та десятки інших вишів за два роки перетворилися на повноцінні гібридні кампуси. Лекції читаються у змішаному форматі: частина студентів сидить в аудиторії, частина підключається з укриттів, гуртожитків чи з-за кордону.
Платформи Prometheus, EdEra, Coursera for Ukraine, а також внутрішні LMS (Moodle, Canvas, Google Classroom) стали фактично «новими стінами» університетів. Тільки на Prometheus зареєстровано вже понад 2 млн користувачів, з них близько 70% – студенти та абітурієнти, які через війну змінили місце проживання. Курси з програмування, штучного інтелекту, проєктного менеджменту, кібербезпеки та англійської мови стали найпопулярнішими.
Університети розгортають віртуальні лабораторії: симулятори для фізики, хімії, медицини, інженерії. Частина практичних занять відбувається у VR- або AR-середовищі, що особливо важливо для спеціальностей, де потрібен доступ до обладнання, яке зараз фізично недоступне або зруйноване.
Міжнародні партнери активно підтримують цю трансформацію. ЄС, USAID, окремі університети Німеччини, Канади, Нідерландів надають гранти на цифрову інфраструктуру, сервери, комп’ютерні класи, стипендії студентам. Деякі українські виші вже запустили спільні онлайн-програми з європейськими, що дозволяє отримати подвійні дипломи без виїзду з України.
За даними МОН, понад 90% студентів, які розпочали онлайн-навчання у 2022–2023 роках, продовжують його й надалі. Багато випускників, що навчалися дистанційно, вже працюють у міжнародних IT-компаніях, маркетингу, аналітиці даних. Онлайн-освіта перестала бути «запасним варіантом» — вона стала повноцінним інструментом збереження інтелектуального потенціалу країни під час війни і фундаментом для післявоєнної відбудови.