19.10.2021

Агітатор на виборах: ворог чи друг політичної прозорості?

Мільйони учасників виборчої кампанії завмерли в очікуванні рішення Верховного Суду

Правові колізії навколо рішення ЦВК щодо компенсації витрат агітаторам наводять на сумні висновки: в Україні знову можуть узяти гору подвійні стандарти. Часткова оплата роботи агітаторів нагадує секс в СРСР, якого офіційно не існувало, але діти регулярно народжувалися.

Усі ми розуміємо, що робота агітаторів на виборах в Україні в тій чи іншій формі оплачується. Переважно неофіційно, бо недосконалим законодавством це питання до кінця не врегульоване. Тому цілком логічно, що Центральна виборча комісія спробувала вивести дражливе питання з «тіні», дозволивши у своїй постанові компенсувати агітаторам витрати на телефонні послуги, проїзд, харчування, проживання. Головне – щоб виплати йшли тільки з передвиборчого фонду кандидата, тобто офіційно. Здавалось би, корисний крок для збільшення прозорості виборів та ліквідації політичної корупції. Однак рішення ЦВК відразу було оскаржене в суді з ініціативи одного з кандидатів на пост Президента.

Мене відверто дивують політичні сили, які рвуть на грудях вишиванку за прозоре фінансування виборчих кампаній, ратують за впровадження західних демократичних стандартів, а на ділі самі, оплачуючи роботу своїх агітаторів, виступають проти того, щоб це показувати офіційно. Тепер мільйони учасників виборчої кампанії завмерли в очікуванні рішення Верховного Суду, який має поставити крапку в цій правовій колізії щодо роботи агітаторів.